За 4000 років до нашої ери, на Середньому і Далекому Сході на коней полювали як на дичину.
У Греції білих коней іноді топили в морі як дар Посейдону, творцеві коней і богу морів. Голова чорної кобили була символом богиня родючості Деметри. Жриці богині вважалися її «лошатами».
Кажуть, що Іслам був «заснований на відбитках копит арабського коня», і турбота про коней навіть була включена в священний Хадис.
Індуси асоціювали коня з космосом, а білий кінь вважався останнім втіленням бога Вішну.
Перси були чудовими наїзниками, вони вигадали верхову гру, що стала праобразом кінного поло.
На Кавказі коней забивали у жертву богам аж до початку XIX століття.
Деякі коні завдяки своїм господарям навіть увійшли в світову історію. Наприклад, кінь Наполеона – Маренго (названий на честь баталії при містечку Маренго у 1800р.). Скелет Маренго довгий час був експонатом одного з музеїв в Лондоні.
В Австралії ніколи не було коней. Доти, поки їх не завезли поселенці в XVIII столітті.
Середній вік коня 25-30 років. Але Старий Біллі, тягловий кінь з Англії, прожив аж 62 роки!
В світі існує близько 160 явно виражених видів та порід коней, але арабська порода є найчистішою і напевно найбільш унікальною.
Коні здатні розрізняти емоції в людському голосі.
Сон коня можна розділити на два типи: «короткий хвильовий сон» і «швидкі рухи очей», і цілком імовірно, що вони бачать сни. Їм вистачає чотирьох годин сну на добу, і вони можуть спати стоячи, завдяки особливому пристрою блокування суглобів.
На сьогодні клейдесдальський кінь – найбільший серед своїх побратимів. Його висота від копит до плеча становить 2,08 метра, а з піднятою головою велетень доходить до 3 метрів. Вага рекордсмена – 1360 кг. Раціон складається з двох тюків сіна, 4,54 вівса і 283 літра води в день.
Виїздка як кінний спорт почала розвиватися ще у XVI столітті
Джерело
